Моршин крізь віки

Історія містечка Моршин тісно переплітається з історією його цілющих вод.

Археологічні розкопки свідчать, що територію, на якій нині розташований Моршин, було заселено ще наприкінці кам’яного віку. Це й не дивно, адже місцевий клімат і багата природа були надзвичайно сприятливими для проживання людей.

Перша письмова згадка про цей населений пункт з’явилася в судовому записі 1482 року, де зазначено, що Моршином і довколишніми селами володів український шляхтич Юрій Нагваздан. У той час прикарпатські землі входили до складу Польського королівства.

Ще в XV столітті мешканці Моршина звернули увагу на незвичайні властивості місцевих природних джерел. Але в основному прикарпатські селяни добували із самовиливних джерел мінеральної води сіль для особистого користування та продажу.

У 1538 році власники Моршина шляхтичі Бранецькі, які зацікавилися селянським промислом, отримали від королівської канцелярії дозвіл на відкриття соляних шахт. Було викопано п’ять шахтних криниць для видобутку ропи. Але розрахунки Бранецьких збагатитися на солі «провалилися» – вона виявилася гіркою і її не хотіли купувати для харчування. Тоді шляхтичі навіть не здогадувалися, що саме завдяки особливому хімічному складу моршинська вода і є цілющою.

Невдача Бранецьких, щоправда, ніяк не вплинула на селянський промисел, хоч Моршин і далі залишався маленьким поселенням. У 1692 році в ньому налічувалося всього 12 дворів.

Пожвавлення життя в Моршині відбулося вже аж у 1875 році, коли через нього та довколишні села було прокладено залізничну лінію Стрий-Станіслав (тепер Івано-Франківськ), а в самому Моршині побудовано залізничну станцію.

Подальша історія Моршина повністю пов’язана з відкриттям його природних мінеральних джерел і курорту, чим містечко може завдячувати його наступному знаменитому власникові Боніфацію Штіллеру.